До 70 - річчя визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників!

Сьогодні бачив ветерана,
йому цей вірш я присвячу, 
для нього вся моя пошана, 
для нього строки ці пишу...

23 жовтня, в приміщенні Томаківської районної державної адміністрації, команда ШКП "Маківка" зустрілася і мала можливість поспілкуватися з ветеранами Великої  Вітчизняної війни - Переяславцем Василем Васильовичем та Логвиненко Валентиною Василівною.

Найближчим часом Дніпропетровщина та уся Україна відзначатимуть низку визначних дат: 25 жовтня 2013 року – 70 років визволення Дніпропетровська, 28 жовтня 2014 року – 70 років визволення України, 9 травня 2015 року – 70 років Великої Перемоги.

... Пам'ять про ті страшні часи живе в серцях людей і досі. В кожній родині є свої герої. Це наші прадіди, прабабусі. Такі герої є і в нас, і ми до них  сьогодні поспішали на зустріч. Якийсь душевний трепіт охопив кожного з нас...

Наше покоління не повинно забувати про ті страшні роки!

А ось і вони - герої Великої Вітчизняної війни - Переяславець Василь Васильович
 та Логвиненко Валентина Василівна

"...у 1941 році, - пригадує Василь Васильович, - проходив навчання в авіаційному училищі і вже через рік був направлений на фронт до військової частини м. Енгельс, що на Волзі, у винищувальну авіацію". Отоді й почалася справжня його бойова біографія... Він брав участь у визволені Полтави, території Західної України, Прибалтійських республік, Польщі...
...Василю Васильовичу пощастило зустріти Перемогу! Нікому тоді не хотілося думати про втрати, горе, серце заполонило гаряча радість, тільки одне мало значення – війна скінчилась, попереду – мир!...

... тяжким випробуванням для нашої країни і народу стала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 pp. З перших днів війни  уряд приділяв особливу увагу організації допомоги пораненим, - почала свій виступ Валентина Василівна, яка працювала на фронті у медсанчастині медсестрою. "Армійський польовий госпіталь - це нескінченний потік скривавлених солдатів, що корчаться від болю. Операції одна за одною без перерви на відпочинок. Були випадки, коли я не спала по 3 дні. Госпіталь завжди був переповнений пораненими. А умови в нім жахливі-холод, відсутність медикаментів і навіть простої вати. Особливо важко було на початковому етапі війни. Дивитися на страждання солдатів було просто нестерпне. Оперованих доводилося перевозити на підводах, доглядати за ними в русі, часто під обстрілом...",- згадувала про військовий час Валентина Василівна.

І хоч війна справа не жіноча, але Валентина Василівна пройшла бої на Курській дузі, приймала участь у Вісло-Одерській операції...

- А чи правда, Валентино Василівно, що Вам на фронті присвятили вірш?

Спочатку жінка смутилася, а потім додала:" Ні, не вірш, а фільм. Я була знайома з Петром Тодоровським автором і режисером фільму "Воєнно полєвой роман"(1983) і в окремих сценах була знята у фільмі..."

Слова вдячності від учасників ШКП "Маківка" за те, що вистояли, вижили, перемогли!

Вклонюсь я вам, мої герої, 
вклонюсь до самої землі, 
за сльози ваші, ріки крові, 
вклонюсь я вам, мої діди. 

І жити будете ви вічно,
в серцях наступних поколінь, 
а подвиг ваш такий величний, 
жене хай сонцем сіру тінь.

Якби не Ви, не було б і нас. Вічна пам'ять і слава тим, хто загинув і здобув нам мир і щасливе життя!